«ЧОЛОВІК ДО СВЯТÐ,
або поки вона помирала»
За п’єÑою Ðадії Птушкіної «Чоловік до ÑвÑта, або поки вона помирала»
Він йшов до коханки ... а потрапив до коханої жінки ...
Ми вÑÑ– чекаємо, що під Ðовий рік ÑтанетьÑÑ Ð´Ð¸Ð²Ð¾ Ñ– здійÑнÑÑ‚ÑŒÑÑ ÑƒÑÑ– заповітні мрії!
Одного разу голоÑно Ñтукають у двері, Ñ– до жінки приходить незнайомець, а разом з ним - довгоочікуване щаÑÑ‚Ñ.
Їй важко повірити в це диво: занадто воно Ñхоже на наÑмішку долі, Ñка буває такою іронічною під ÑвÑто ...
Ð’Ñе змішалоÑÑ - правда Ñ– обман, Ñльози Ñ– Ñміх, Ñ‚ÑжкіÑÑ‚ÑŒ ÑамотноÑÑ‚Ñ– та раптові почуттÑ. Ð’Ñе завмерло. Ð’ очікуванні чуда та передчутті любові ...
Ðле можна відчайдушно закохатиÑÑ Ñ– опинитиÑÑ Ð½Ð° КанарÑьких оÑтровах.
Чудо може прийти в будь-Ñку мить - треба тільки забажати.
Ð¦Ñ Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð· м'Ñким гумором, тонким Ñумом, Ñ– звичайно ж зі щаÑливим фіналом.
ВиÑтава має вікові обмеженнÑ: 14
Жанр: комедіÑ
ТриваліÑÑ‚ÑŒ: 2 г. 30 хв.
Мова: роÑійÑька
РежиÑер-поÑтановник: ОлекÑандр Голубенко, заÑлужений артиÑÑ‚ України
Дійові оÑоби та виконавці:
СОФЬЯ ІВÐÐІВÐР– Ðеллі МаÑальÑька, заÑлужена артиÑтка України
ТЕТЯÐÐ, Ñ—Ñ— донька – Ілона СолÑник, заÑлужена артиÑтка України
ІГОР, Ñ—Ñ— новий знайомий – ОлекÑандр Голубенко, заÑлужений артиÑÑ‚ України
ДІÐÐ, донька ТетÑни та Ігора – ÐнаÑтаÑÑ–Ñ ÐŸÐ»Ð°Ñ…Ñ‚Ñ–Ð¹